В липні 2011 року мені був 31 рік. Хто там як, а я тоді почував себе досить впевнено: я був молодий та борзий, попереду було все життя, наш з Катериною бізнес нарощував оберти, всі перспективи були світлими, а прогнози – позитивними.
Буду відвертим: мене тоді дуже мало що хвилювало. Я навіть маю бути остаточно чесним і сказати, що мене навіть досить мало чого цікавило. Але я не переймався занадто складними питаннями, якось собі працював (можливо, не завжди із великим задоволенням), заробляв якісь собі гроші (можливо й не такі великі, як хотів), якось собі жив. Я був зовсім молодий, але я розуміння того, що мені робити зі своїм життям, у мене не було, та я й не думав про це.
Не парився.