Тими днями я жадібно поглинав всю інформацію про Емі, яку тільки міг знайти. І, звісно, не міг припинити слухати її пісні, адже – буду відвертим – ще ніколи до того (та й після того) я не чув, щоб хтось, співаючи, оголювався до самих кісток. Я передивився безліч виступів Емі, знайшов та зберіг величезну кількість записів. Не знаю, скільки годин на добу я чув її голос, адже навіть коли я вимикав програвач, я відчував, що я все ще чую, як Емі співає.
Так. Збожеволів. Гаразд.
Звісно, мені стало цікаво розпитати інших людей, які відчули те ж саме, що довелося відчути мені. Звісно, завдяки Google, знайти осередок таких людей було справою однієї хвилини. І, звісно, це був Amy Winehouse Forum.
Цей форум дав мені можливість познайомитися з багатьма людьми. Всі вони були різні, але – дивовижно – кожен з них чомусь відчувал те ж саме, що відчув я. Що саме? Щоб висловити це, мені та моїм співрозмовникам з усіх куточків світу доводилося писати один одному величезні листи, згодом переходячи в приватне листування. Такі бесіди часто передбачали необхідність довіряти один одному ті чи інші деталі свого приватного життя, аби навести приклади впливу Емі. Я спілкувався з багатьма користувачами форуму і жадібно поглинав їх історії, адже їх свідоцтва доводили, що Емі дійсно не була простою співачкою. Вона якимось загадковим чином впливала на кожного з нас, і все, що відбувалося, іноді здавалося мені не зовсім реальним.
Ага. Збожеволів. Я в курсі.
Я був щасливий знайти стільки однодумців. Між всіма були різні стосунки, хоча, казалось би, всі мають дружити один з одним, але не все так просто. Були ті, що часто сварилися між собою, а були й такі, що сварилися з усіма. Вже наступною весною вийшло так, що адміністратором форуму довелося стати мені, і тоді мені довелося навіть видалити двох найбільш активних склочників за систематичні образи користувачів та нехтування правилами, адже їх поведінка шкодила спільноті. Але до кожного з цих людей я ставився по-особливому і завжди відчував, нібито Емі своїм життям та творчістю розпалила величезне багаття, а нам всім просто пощастило, що іскри від нього в певний момент потрапили в наші серця і тепер його жар завжди зігріває нас, а полум’я – освітлює все навкруги.
Звісно. Збожеволів. От і чудово.