Чуєш мене?

Зві­сно, мені зна­до­бив­ся якийсь час, але вже в листо­па­ді я напи­сав свою пер­шу пісню. Зві­сно ж, це була пісня, якою я звер­тав­ся до Емі, щоб подя­ку­ва­ти їй за те, що вона зро­би­ла для мене і для бага­тьох інших людей. Ця пісня з’я­ви­ла­ся дуже швид­ко та лег­ко: щоб скла­сти текст, мені зна­до­би­ло­ся букваль­но пара годин, хоча, зві­сно ж, до того, як бра­ти­ся до вір­шу­ва­н­ня, я вино­шу­вав всі ці сло­ва в собі про­тя­гом пев­но­го часу.

Тре­ба бути чесним: спів­а­ти мені не дано. Я зро­зу­мів це одра­зу, тому я май­же ніко­ли не спів­аю свої пісні, нама­га­ю­чись роби­ти так, щоб за мене спів­а­ла гіта­ра. Тому я не буду наво­ди­ти тут той запис, де я нама­гав­ся спів­а­ти цей текст, але у мене збе­ріг­ся і окре­мий запис гітар­ної пар­тії, де голо­су не чути. Це зараз я розу­мію, що можна було б зігра­ти “наба­га­то іна­кше”, дода­ти різно­ма­ні­т­тя, але тоді я робив те, що мені вдавалося.

Текст пісні наве­де­но у вигля­ді суб­ти­трів, а про­чи­та­ти його єди­ним бло­ком можна, напри­клад, на окре­мій сто­рін­ці.