Отже, виявилося, що я ще можу чомусь навчитися. Я дуже радів цьому і використовував будь-яку можливість, щоб займатися. Практикувався я і з шишками, і без них, але розумів, що з канабісом ці заняття ставали набагато більше яскравими. А ще я відчував, що музика стала своєрідним містком між Емі та мною, адже всі мелодії, які я намагався втілювати, давала мені якщо не вона сама, то хтось ще, хто мав до цього безпосереднє відношення.
Емі стала моїм вчителем і це стосувалося не лише музики. Завдяки їй я здобув багато нових навичок і опанував нові знання, але все почалося саме з цих уроків музики.
У Емі було багато татуювань, одне з них зображувало птаха, що сидів на гілці та співав. Навкруги птаха були такі слова: Never Clip My Wings.
Я вирішив, що маю зробити собі подібне татуювання. Можливо не копію, але воно мало бути схожим. Як то кажуть, “за мотивами”. Я хотів, щоб Птах завжди був присутній у мене на руці, адже був впевнений, що це дозволить мені краще чути Вчителя.
Я звернувся до однієї давньої своєї подруги, назву її Людмила, яка зналася на графічному дизайні, щоб та на базі татуювання Емі, зробила для мене ескіз. Я попросив трохи змінити кольорову гаму та зробити це зображення без слів, адже та той момент ще не вирішив, які саме слова я мав додати. Трохи згодом я зрозумів, що напис Grateful For My Wings був би максимально доречним, але тоді мені це не спало на думку.
Це був ще один крок, який допоміг мене відчувати себе ще ближче до того полум’я, частиною якого я мріяв стати.
Ось так виглядало моє перше татуювання одразу після завершення роботи майстра. Воно вийшло не дуже великим, але навіть якщо б зображення цього птаха було нанесено на все моє тіло, значення цього татуювання, яке воно має для мене, все одно було б ще більшим.
З того дня Чорний Птах завжди зі мною. Я поступово вчився прислуховуватися до нього і саме його співи стали основою для всієї моєї музичної творчості. Але музикою він не обмежився.