В той час ми з Катериною жили на двадцять першому поверсі і всі вікна квартири виходили на захід, тому час від часу я мав можливість спостерігати, як наприкінці дня сонце поступово змінює свій власний колір, а також кольори неба і всього, що під ним.
Коли я бачив, що вже скоро має розпочатися це яскраве світлове шоу, я вирішував, що вже час завершувати свої справи, швиденько розкурюватися та сідати за музику. Зазвичай я намагався встигнути повернутися додому з роботи, щоб не пропустити цей час, а коли обставини заважали мені це зробити, я навіть відчував себе дещо роздратованим. На моє щастя, світовий день дедалі прибував, отже й захід сонця кожен день зсувався пізніше.
Іноді кольори були настільки нестерпно прекрасними, що я навіть відкладав гітару і намагався закарбувати їх за допомогою камери мобільного телефону. Звісно ж, те, що виходило, не передавало навіть і частки цієї шаленої краси.
Дивлячись на червоніючий небокрай, я розмірковував, як дивно певні фактори можуть впливати на ті чи інші речі, визначаючи подальший розвиток подій і навіть долю того чи іншого індивідууму.
Одного разу я спіймав себе на тому, що думаю про плісняву, вірогідність появи якої в тому чи іншому місці напряму залежить від того, як і коли туди потрапляє сонячне світло. Я думав про те, що сонцю байдуже, світить воно на бактерії або на людей, але його вплив на життя будь-якої живої істоти на землі важко переоцінити.
Сонце впливає на безліч речей в цьому світі. Ми зазвичай не замислюємося над цим, але сонце є, мабуть, головним фактором, від якого залежить все, що відбувається на нашій планеті.
Я вже тоді вперше замислився про дивну природу світла (ще у дитинстві щось чув про корпускулярно-хвильовий дуалізм) та її взаємозв’язок з вірогідністю виникнення тієї чи іншої події, але до поверхневого знайомства з хвильовими функціями залишалося ще декілька років.
Отже, чому б сонцю не виявитися одним з факторів, який спричинив з’їзд даху у мешканця одного з багатоквартирних будинків десь на землі?
Звісно, кількість факторів, які посприяли цьому, важко навіть уявити, але я і тоді, і зараз був впевнений в тому, що ці дивовижні картини, які я бачив на небі, відіграли свою роль.
Мені було очевидно, що моя доля склалася би якось інакше, якщо б ми з Катериною декілька років тому зняли не цю квартиру, а якусь іншу. Я не хотів для себе іншої долі, я був вдячний за те, що отримав, і мріяв про нові відкриття та відчуття, які чекали на мене в майбутньому.
І ця шалена радість від того, що зі мною сталося саме те, що сталося, доводила мене до відчуття, яке я міг би охарактеризувати як справжній релігійний екстаз. Я грав свою музику і дякував червоному сонцю і чорному птаху все за те, що відбувалося.
А ще, спостерігаючи за цим явищем, я часто замислювався над тим, як сонце щовечора прощається з нами, щоб вранці привітатися знову…
…але не з усіма.