Якось зустрівся мені чоловік. Він сидів на вулиці, робив пташок з паперу та продавав їх. Чоловік покликав мене, попросив пограти для нього, а потім розповів трохи про себе. Виявилося, що він – назву його Сергієм – був вчителем музики і дуже добре розумів музичну теорію, про яку я мав тоді доволі слабу уяву.
Сергій подарував мені своєрідний калькулятор, що було зроблено з двох аркушів фотопаперу, і сказав, що його він колись розробив сам, а ще розповів, що за допомогою цього калькулятора я зможу будувати акорди та прогресії, транспонувати мелодії з однієї тональності в іншу та робити інші речі, які я маю винайти самостійно.
Ще він трохи розповів про якісь незрозумілі мені речі: про частоти коливань звуку, про гармоніки, про доміанту, субдомінанту, терцію, квінту, а також інші дивні речі. Я уважно послухав його, але, звісно, не дуже-то багато виніс з цього імпровізованого уроку. 🙂
А от подарунок мене дуже зацікавив. Не маю жодного сумніву в тому, що я й досі не навчився користуватися цим калькулятором на всі сто, але колись я присвятив певний час його вивченню та, можливо, дещо все ж такі збагнув. 🙂
На превеликий жаль, пана Сергія я після цього більше не бачив. Шкода, бо був би радий мати можливість подякувати йому за цікаву мудрокрутку.