Щось класне

– А давай Мєтал­лі­ку, можєш Мєтал­лі­ку, шо-то классноє?

Коли бачиш на вули­ці люди­ну, що грає мело­дію, яку ти рані­ше ніде не чув, віро­гі­дно, ця люди­на і є авто­ром дано­го тво­ру. Най­кра­ще, що ти можеш зро­би­ти – не чека­ю­чи навіть завер­ше­н­ня вико­на­н­ня ком­по­зи­ції, звер­ну­ти­ся до неї з про­ха­н­ням вико­на­ти той чи інший твір, що подо­ба­є­ться осо­би­сто тобі. 😉

Біль­шість людей опа­но­вує музи­чний інстру­мент, спо­ча­тку гра­ю­чи тво­ри інших людей, але мені це зав­жди зда­ва­ло­ся над­то нудною робо­тою. Можли­во, я грав би наба­га­то кра­ще, якщо б йшов тим же шля­хом, але я не хотів вчи­ти­ся на чужих піснях, я пра­гнув висло­ви­ти те, що є у мене, що мені давав Чор­ний Птах. Я так і не навчив­ся гра­ти жодної “чужої” пісні.

Як в тому анек­до­ті про письмен­ни­ка, який не вмів читати.