Вплив спостерігача

Якщо ви ціка­ви­ли­ся фізи­кою, можли­во, ви зна­є­те і про кор­пу­ску­ляр­но-хви­льо­вий дуа­лізм, що є при­та­ман­ним для еле­мен­тар­них часток. Якщо зов­сім сти­сло – екс­пе­ри­мен­ти пока­зу­ють, що одні й ті ж самі види випро­мі­ню­ва­н­ня можуть зали­ша­ти слі­ди, які могли б вка­зу­ва­ти на те, що це випро­мі­ню­ва­н­ня скла­да­є­ться з пото­ку еле­мен­тар­них часток, а можуть і зали­ша­ти слі­ди, які могли б вка­зу­ва­ти на те, що це випро­мі­ню­ва­н­ня біль­ше схо­же на коли­ва­н­ня хвиль.

Ціка­во те, що це зале­жить від того, чи фіксу­є­ться пове­дін­ка еле­мен­тар­ної час­тки тими чи інши­ми при­ла­да­ми. Якщо вони фіксу­ють факт про­хо­дже­н­ня часток, то слі­ди, які зали­ша­ють ці час­тки, будуть свід­чи­ти про те, що ми дій­сно має­мо спра­ву з час­тка­ми, а якщо фіксу­ва­н­ня не від­бу­ва­є­ться – слі­ди свід­чать про те, що ми має­мо спра­ву з хви­ля­ми. Дово­лі див­но, хіба ні?

Цьо­му фено­ме­ну при­свя­че­но бага­то дослі­джень і нара­зі існує декіль­ка вер­сій, які нада­ють ті чи інші поясне­н­ня, але, так чи іна­кше, відо­мо, що факт наяв­но­сті “спо­сте­рі­га­ча” (йде­ться, зві­сно, не про люди­ну, а про сам факт від­сте­жу­ва­н­ня окре­мих кван­тів) при­му­шує випро­мі­ню­ва­н­ня змі­ню­ва­ти саму свою при­ро­ду. Зго­дом я дізнав­ся про прин­цип супер­по­зи­ції, який перед­ба­чає, що еле­мен­тар­ні час­тки не зна­хо­дя­ться кон­кре­тно ніде, а є лише хви­льо­ві фун­кції, які визна­чає віро­гі­дність їх місце­зна­хо­дже­н­ня в той чи інший час в тому чи іншо­му місці.

Я впер­ше зами­слив­ся про це не зав­дя­ки научно-попу­ляр­ним мате­рі­а­лам, а зав­дя­ки вла­сно­му досві­ду, коли я від­чув, як “спо­сте­рі­гач” впли­ває на музи­ку. Я помі­тив, як змі­ню­є­ться зву­ча­н­ня музи­ки в момен­ти, коли я про­хо­жу місця­ми, де ніко­го нема, а потім набли­жа­ю­ся до інших людей, які мене чують.

Ще я помі­тив, як силь­но змі­ню­є­ться все, навіть якщо ти зали­ша­є­шся один і вими­ка­єш мобіль­ний теле­фон, який теж є засо­бом фіксу­ва­н­ня зву­ку. Можли­во, саме це про­во­ку­ва­ло мене екс­пе­ри­мен­ту­ва­ти з різни­ми авди­то­рі­я­ми: я від­чу­вав, як силь­но ті чи інші слу­ха­чі впли­ва­ють на те, як зву­чить та чи інша композиція.

Хоча, зві­сно, це лише пси­хо­ло­гі­чний ефект, кван­то­ва фізи­ка не має до цьо­го жодно­го відношення.

Жодно­го!