Щось відбувається

В ті дні у мене було дій­сно бага­то робо­ти. Як я зга­ду­вав в попе­ре­дньо­му допи­сі, ми тоді запу­ска­ли прин­ци­по­во новий для укра­їн­сько­го рин­ку сер­віс, і на той момент, як я пам’я­таю, вже всти­гли укла­сти уго­ди з пер­ши­ми 2–3 клі­єн­та­ми. Зада­чі, які мені тоді дове­ло­ся вирі­шу­ва­ти, були дово­лі нети­по­ви­ми для мене, але мені було дуже ціка­во зану­рю­ва­ти­ся в техно­ло­гії, про які я на той момент мав лише при­бли­зну уяву. Я від­чу­вав силь­ний під­йом, адже осво­є­н­ня цілої низ­ки прин­ци­по­во нових для мене техно­ло­гій мене дуже мотивувало.

Я пра­цю­вав і слу­хав пісні Емі Вайн­га­уз. Час від часу я зна­хо­див нові для себе запи­си в мере­жі Інтер­нет, заван­та­жу­вав їх та ретель­но ката­ло­гі­зу­вав. Мене вра­жа­ло, як Емі вда­ва­ло­ся одну й ту ж саму пісню вико­ну­ва­ти кожен раз настіль­ки по-різно­му. І, кажу­чи від­вер­то, саме те, як ця шале­на спів­а­чка роби­ла свою спра­ву, моти­ву­ва­ло мене зов­сім іна­кше поди­ви­ти­ся на те, як пра­цюю я сам.

Іно­ді бува­ло так, що я зали­шав­ся на робо­ті на всю ніч, бо не хотів пере­ри­ва­ти­ся та від­во­лі­ка­ти­ся на доро­гу. Я всю ніч про­е­кту­вав, буду­вав, пере­ві­ряв і ламав те, що потім ста­не пер­шим в Укра­ї­ні опе­ра­то­ром хмар­них обчи­слень. Я від­чу­вав вели­ке задо­во­ле­н­ня від про­це­сів і резуль­та­тів, тому іно­ді зустрі­чав новий день ось так:

Такий тоді див­ний був пері­од у мене: бага­то чого ново­го нав­ко­ло було. Новий я по-ново­му став ста­ви­ти­ся до бага­тьох аспе­ктів. Тоді я й не уяв­ляв, яки­ми будуть ці зміни… 😉