Отже, пройшло десять років. Багато чого відбулося за цей час. В 2003 я нарешті повноцінно познайомився з Катериною, ми закохалися один в одного і дуже швидко (здається, вже на другий тиждень, чи що) почали жити разом, а вже в 2005 заснували власну компанію. Коли ми розпочали власну справу, вільного часу стало настільки в обмаль, що ми навіть кинули палити цигарки, хоча обидва димили ще з дитинства. Який там канабіс? Про нього я майже ніколи не згадував, аж допоки в 2012 році мені спало на думку, що це має допомогти в моїх творчих пошуках.
Отже, десь на початку грудня я вирішив спробувати розкуритися та перевірити, як це вплине на мою музику. Тоді я домовився з моїм давнім другом, якого я назву Юра, що він допоможе мені пробити трохи дубасику: коли буде брати собі, візьме й для мене, а я віддам гроші і заберу покупку трохи згодом. Юра запитав, скільки саме мені потрібно, і виявилося, що тепер все вимірюють не в кораблях (це обсяг, який вміщався в стандартну коробочку від сірників), а безпосередньо в грамах, та й якість матеріалу з тих пір стала зовсім іншою. І ще вже ніхто не називає канабіс травою, бо в хід йдуть тільки суцвіття, отже, якщо раніше ми курили і суцвіття, і листя, то тепер шалу курять лише жебраки, а нормальні пацани курять лише шишки. Отакої!
Ну, гаразд. Грам шишок – це звучало доволі мило. Мені був потрібен саме грам шишок. Це коштувало, здається, 150 гривень – досить дешево, як на мій тодішній стан, отже я міг би замовити й більше, але на той момент не був впевнений в тому, що мені знадобиться ще. Та й було очевидно, що навіть одного грама мені вистачить на декілька підходів, адже, як я вже казав, 10 років тому ми курили зовсім не те, та й після такої тривалої павзи толерантність до канабіноїдів (що це таке, розповім трохи згодом) обнулилася.
Я перекинув гроші на картку Юри, а через пару днів він повідомив, що можна отримати свої шишки. На наступний день у мене була запланована ділова зустріч, отже я вирішив, що спочатку перетру справи, а потім поїду забирати свій грам. Пам’ятаю, що в той день було багато снігу. Я спочатку приїхав в район “Лівобережної”, провів зустріч, а потім вирушив на Куренівку, до Юри. Сніг, як це завжди буває в Києві, посприяв аваріям та заторам, тому я витратив досить багато часу на дорогу.
Про що я думав, коли їхав за своїм грамом? Чи вагався я в тому, чи дійсно мені потрібен цей експеримент? Жодної секунди. Я не бачив жодних ризиків, адже я чудово пам’ятав, як я перестав вживати канабіс без будь-яких страждань, просто тому що у мене просто зникла потреба, отже я розумів, що у разі, якщо я не отримаю те, чого прагну, я просто піду іншим шляхом.
Згодом вийшло так, що я отримав навіть більше, ніж очікував.