Я продовжував вживати той грам, що я придбав на початку місяця, крихітними шматочками. Ці бохи були дійсно доволі потужними (зі слів Юри, а точніше – зі слів його постачальника, це був White Widow), а мої рецептори за 10 років повністю відновилися, тому цього грама мені хватило приблизно на 10 сеансів використання, якщо не на всі 13.
Звісно, я не збирався протягом тривалого часу шифруватися від Катерини. Я взагалі не хотів нічого приховувати від найближчої мені людини, тому я мав легалізуватися якомога швидше, адже вже зрозумів, що цей грам точно не буде останнім.
Протягом грудня відбувся епізод, коли в один з вихідних днів Катерина поїхала на тренування, я залишився вдома і, звісно ж, скористався цією нагодою, щоб дмухнути та засісти за музику. І от, коли я самозабутньо віддавався своїм творчим експериментам, Катерина несподівано повернулася додому, адже виявилося, що в той день заняття було скасовано. Здається, я поводився себе трохи дивно, але Катерина навіть не могла уявити собі, що я щось вживаю, отже вона, здається, вирішила, що у мене просто продовжує “їхати дах”, та порадила мені тримати себе в руках. Звісно, я тримав себе в руках що було сил, адже не хотів бути спаленим замість того, щоб з власної ініціативи повідомити про те, які заходи я тепер вживаю для роботи над своєю музикою.
Отже, було закінчення 2012 року, ми з колегами влаштували таку собі скромну коктейль-вечірку. Наприкінці останнього робочого дня ми з колегами всі разом зібрались в однієї з кімнат офісу, на стіл виставили пляшки з різними напоями і почали їх змішувати за різними рецептами, які ми заздалегідь знайшли в інтернетах. Нам було весело, колеги жваво спілкувалися між собою, я теж насолоджувався приємним товариством і відчував себе дуже бадьоро. Час від часу на мене накатували такі періоди шаленої бадьорості, при чому це відбувалося не лише під впливом канабісу: я почав відчувати їх ще десь так з початку осені, отже й курити я почав зовсім не заради цього.
Я вже певний час не вживав алкоголь, адже вважав його несумісним з моїми новими практиками, і тому мав можливість спостерігати за тим, як він впливає на добре знайомих мені людей. Ні, я не відчував ані зневаги, ані засудження, адже мені було дуже добре знайомо це задоволення від поступового сп’яніння. Мені дійсно було цікаво спостерігати за його дією, але я вважав доцільним дотримуватися певної “чистоти” і не допускати в свою кров якісь інші речовини, що могли б вплинути на психологічний стан.
Забігаючи наперед, зазначу, що наступного разу мені закортить випити лише 14 вересня наступного року. В день народження мого Вчителя я питиму джин з тоніком в клубі Jazz After Dark, в якому Емі іноді співала для гостей і, якщо вірити власнику закладу, якого я назву Сем, навіть працювала там над декількома зі своїх пісень. Втім, до цього моменту було ще далеко, а от в той вечір я був абсолютно тверезим і бажання змінювати цей стан я не відчував.
Вже коли ми з Катериною вже вирушили додому, наша з розмова торкнулася теми впливу тих чи інших речовин на свідомість користувача. Я не планував цього, але чомусь мені здалося, що це буде найкращим моментом для того, щоб розповісти про моє повернення до практики вживання канабісу.
І, можливо, було б дійсно варто обрати якийсь інший момент.