В ті часи мені завжди було дуже важко зробити цей нелегкий вибір: накуритися та залишатися вдома і займатися музикою, або накуритися та бігти на вулицю, щоб безцільно вештатися, роздивляючись цікавий світ навколо себе.
Лише в одному не було жодних сумнівів: накуритися слід обов’язково. А от що робити після цього? Грати? Гуляти? Оце і була, як мені тоді казалося, довічна дилема.
Я сидів вдома, грав, та мене тягнуло лазити вулицями. Виходив на вулицю, кудись йшов, але мене тягнуло грати. Це було дуже дратливо, я постійно не міг визначитися, чого я хочу, як той кіт, що сидить перед дверима та волає, щоб йому відчинили, а потім нікуди не йде.
Я знайду рішення (чи це воно знайде мене) аж у 2014 році, а допоки цього не сталося, я ще довго розриватимуся між музикою та прогулянками.